Основні поняття:

Файл — це впорядкований набір даних, який має унікальне ім’я  і зберігається на одному з пристроїв. Файл може містити текст, зображення, музику тощо.

Для зберігання та впорядковування файлів використовуються папки. Папка — загальний термін операційних систем Windows для позначення контейнера, що може містити інші об’єкти. Папка найвищого рівня на поточному диску називається кореневою. Папки можуть бути вкладені одна в одну. Папку усередині іншої папки називають вкладеною папкою. Можна створити будь-яке число вкладених папок, і кожна з них може вміщати будь-яке число файлів та додаткових вкладених папок.

Якщо інформація впорядковується за допомогою папок, то фізично об’єкти повинні розташовуватися на одному носії. Windows 7 надає нову можливість групування інформації – бібліотеки. Бібліотека об’єднує файли й папки за змістом, незалежно від того, де фізично вони зберігаються (на одному, різних дисках, на іншому ПК, в мережі). Бібліотеки виглядають як папки, але вони не зберігають файли, а лише вказують на папки, у яких містяться файли і дозволяють продивлятися їх всі в одному списку. Завдяки бібліотекам спрощується пошук, використання й впорядкування файлів, розподілених на комп’ютері або у мережі.

У якості типових бібліотек Windows 7 надає чотири:  «Відеозаписи», «Документи», «Зображення», «Музика».

Файли і папки мають імена, які можуть містити до 256 символів за виключенням службових (. , \ / ; ). Ім’я файлу від імені папки відрізняється наявністю розширення. Розширення імені — комбінація символів після останньої крапки в імені файлу. Розширення імені файлу звичайно визначає тип файлу, за яким можна визначити, як цей файл може чи буде він використовуватися. За розширенням можна визначити файли, які будуть запускати програми на виконання (.ехе) й допоміжні (.ddl, .kpd, .ecf…), файли документів (.doc, .txt, .docx), електронних таблиць (.xls, .xlsx), малюнків (.bmp, .tif, .jpg…) тощо.

В одній папці не може бути файлів з однаковими іменами, а в різних папках це використовується. Тоді файли розрізняються за допомогою повних імен. Повне ім’я файлу (специфікація файлу) — запис повного шляху (з визначенням ланцюжка вкладених папок) до файлу, починаючи з устрою, на якому він (файл) розташований. Наприклад, c:\Windows\SYSTEM32\mspaint.exe.

Крім папок і файлів для організації роботи з об’єктами на ПК використовуються ярлики. Ярлик не представляє об’єкт, а тільки вказує на нього.

При роботі з будь-якими об’єктами на ПК за допомогою миші, у Windows часто використовується зручний прийом, який називається викликом контекстного меню. Контекстне меню — викликається клацанням правої кнопки миші по об’єкту (папці, файлу, ярлику, тексту, малюнку, таблиці тощо). Воно відображає команди, які можна виконати над виділеним об’єктом.

Робота на комп’ютері досить часто викликає необхідність переміщення, або копіювання з одного місця на інше, з одного об’єкта у інший. Для цього може використовується буфер обміну. Буфер обміну (Clipboard) — частина оперативної пам’яті комп’ютера, яку Windows резервує на час своєї роботи для організації обміну текстовими та графічними даними між документами та програмними додатками. У буфері обміну одночасово можуть зберігатися до 24 об’єктів.

У деяких випадках доцільніше виконувати названі операції без буферу обміну, використовуючи технологію drag and drop (перетягти й кинути) за допомогою лівої або правої кнопки миші.

В ОС  Windows можна виділити 4 типи вікон:

Вікна папок або бібліотек. З’являються, коли відкривають об’єкт (папку, диск, ярлик, бібліотеку).

Вікна програм – відкриваються при завантажені програм. Більшість елементів вікон – рядок заголовка, кнопки у рядку заголовка праворуч, рухливі межі та кути, смуги прокручування, функції рядка стану, рядок меню – співпадають з вікнами папок.

Додатково у вікні програми бачимо кнопку системного меню з усіма командами роботи з вікном, кнопку розгорнути або згорнути стрічку з командами конкретного пункту меню, кнопку налаштування панелі швидкого доступу для команд, що часто використовуються. Зазвичай рядок меню та стрічки відповідних команд залежать від конкретної програми.

Діалогові вікна. Діалогові вікна дозволяють встановлювати  або змінювати параметри самого ПК, його пристроїв, програм, окремих команд програм за бажаннями користувача. Ці вікна не містять меню, кнопок зміни розмірів вікна, не мають рухливих меж. У діалогових вікнах використовується ряд стандартних елементів: списки,  випадаючи списки, прапорці, індикатори вибору, кнопки.

Діалогове вікно може мати вкладки. Якщо у діалоговому вікні передбачено встановлення великої кількості параметрів, їх розбивають на тематичні розділи (підвікна, аркуші). Кожне таке підвікно має вкладку (ярличок, заголовок), який видно на екрані навіть коли підвікно сховано. Для активізації схованого підвікна слід клацнути мишею на його вкладці.

У діалогових вікнах використовуються такі елементи, як: командні кнопки — для виконання зазначених дій; текстові поля — для введення запитуваної інформації; списки і випадаючі списки — для вибору даних або файлів із наявного списку; прапорці — для установки або відключення зазначених у підписі параметрів; селекторні кнопки вибору або перемикачі для вибору альтернативного параметра; текстові поля з числовим настроюванням — для настроювання числових параметрів, повзунки для налаштування значень параметрів у визначеному діапазоні.

Інформаційні вікна — призначені для інформування користувача і мають тільки одну керуючу кнопку ОК.

Источник: Інформатика: сучасні операційні та офісні програмні засоби [Текст] : метод. вказ. до вивч. мод. 1 та завд. для викон. лаб., індивід. і самост. робіт студ. спец. 6.051701 ден. та заоч. форм навчання / М-во освіти і науки України, Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського, каф. інформ. систем і технологій упр. ; Н. М. Войтюшенко, С.В. Бондаренко – Донецьк: [ДонНУЕТ], 2011. – 42 с.