Програмне забезпечення ПК

Під програмним забезпеченням (Software) розуміється сукупність програм, які використовуються обчислювальною системою.

До програмного забезпечення (ПЗ) відноситься також вся область діяльності по проектуванню і розробці ПЗ:

  • технологія проектування програм (наприклад, низхідне проектування, структурне і об’єктно-орієнтоване проектування тощо);
  • методи тестування програм;
  • методи доказу правильності програм;
  • аналіз якості роботи програм;
  • документування програм;
  • розробка і використання програмних засобів, що полегшують процес проектування програмного забезпечення тощо.

Програмне забезпечення — невід’ємна частина комп’ютерної системи. Воно є логічним продовженням технічних засобів. Всі програми, що працюють на ПК, можна умовно розділити на три категорії:

  1. Прикладні програми, безпосередньо забезпечують виконання необхідних користувачам робіт;
  2. Системні програми, виконують різні допоміжні функції (управління ресурсами комп’ютера; створення копій інформації, що використовується; перевірка працездатності пристроїв комп’ютера; видача довідкової інформації про комп’ютер тощо).
  3. Інструментальні програмні системи, що полегшують процес створення нових програм для комп’ютера.

Прикладна програма — це будь-яка конкретна програма, яка сприяє рішенню якої-небудь задачі в межах даної проблемної області. До них відносяться текстові і графічні редактори, електронні таблиці, СУБД, експертні системи, ігри тощо.

Системні програми служать для управління ресурсами комп’ютера — центральним процесором, пам’яттю, уведенням/виведенням. Системне програмне забезпечення розробляється так, щоб комп’ютер міг ефективно виконувати прикладні програми.

Серед десятків тисяч системних програм особливе місце займають операційні системи, які забезпечують управління ресурсами комп’ютера з метою їх ефективного використовування.

Важливими класами системних програм є також програми допоміжного призначення — утиліти (лат. utilitas — користь). Вони або розширюють і доповнюють відповідні можливості операційної системи, або вирішують самостійні важливі задачі. Стисло опишемо деякі різновиди утиліт:

  • програми контролю, тестування і діагности, які використовуються для перевірки правильності функціонування пристроїв комп’ютера і для виявлення несправностей в процесі експлуатації; вказують причину і місце несправності;
  • програми-драйвери, які розширюють можливості операційної системи по управлінню пристроями уведення-виведення, оперативною пам’яттю тощо; за допомогою драйверів можливо підключення до комп’ютера нових пристроїв;
  • програми-архіватори, які дозволяють записувати інформацію на дисках більш щільно, а також об’єднувати копії декількох файлів в один архівний файл;
  • антивірусні програми, призначені для запобігання зараження комп’ютерними вірусами і ліквідації наслідків зараження вірусами;
  • програми оптимізації і контролю якості дискового простору;
  • програми відновлення інформації, форматування, захисту даних;
  • комунікаційні програми організують обмін інформацією між комп’ютерами;
  • програми для управління пам’яттю забезпечують більш гнучке використовування оперативної пам’яті;
  • програми для запису.

Операційна система — це комплекс взаємозв’язаних системних програм, призначення якого — організувати взаємодію користувача з комп’ютером і виконання всіх інших програм.

Операційна система виконує роль зв’язуючої ланки між апаратурою ПК і програмами які виконуються, з одного боку , а також користувачем, з другого боку.

Операційна система звичайно зберігається в зовнішній пам’яті комп’ютера — на жорсткому диску. При включенні комп’ютера вона зчитується з дискової пам’яті і розміщується в ОЗП. Цей процес називається завантаженням операційної системи.

У функції операційної системи входить:

  • здійснення діалогу з користувачем;
  • уведення/виведення і управління даними;
  • планування і організація процесу обробки програм;
  • розподіл ресурсів (оперативної пам’яті і кеш, процесора, зовнішніх пристроїв);
  • запуск програм на виконання;
  • всілякі допоміжні операції обслуговування;
  • передача інформації між різними внутрішніми пристроями;
  • програмна підтримка роботи периферійних пристроїв (дисплея, клавіатури, дискових накопичувачів, принтера і ін.).

Система програмування (інструментальні програми) — це система для розробки нових програм на конкретній мові програмування.

Источник: Інформаційні системи і технології.: навч. посіб. по базовій підготовці студ. рівня бакалавр і спеціаліст ден. і заоч. форм навчання / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського, Каф. інформ. систем і технологій упр.; Н. М. Спіцина, Т.В. Шабельник, С.В. Бондаренко – Донецьк: [ДонНУЕТ], 2011.- 290c.

Поделиться

Больше материалов

Материалы по теме